Сайт учителя української мови та літератури
Вівторок, 16.04.2024, 23:17
|
МОРФОЛОГІЯ Займенник Загальна характеристика заменника Займенник — це самостійна частина мови, яка не називає предмети, їхні ознаки і кількість, а лише вказує на них. Напр.: «Поезія — це, як провию, нуртування душі, кипіння пристрастей, гра почуттів... Чи може, чи повинна вона бути іншою — такою, де верх над емоціями бере розсудливість, мисль?» (газ.). У другому реченні займенник вона не називає, а вказує на предмет, названий у першому реченні, — поезію. Займенник такою вказує на ознаку цього ж предмета (поезії), зміст якої розкривається підрядним реченням (де верх над емоціями бере розсудливість, мисль). Невелика група вказівних слів, об'єднана єдиною назвою займенник, різноманітна за формами словотворення і словозміни та не має власного предметно-логічного змісту. Цим займенник протиставляється усім лексично повнозначним частинам мови. Конкретне значення займенника змінюється залежно від суб'єкта, ситуації, як у наведеному прикладі. Отже, виділення займенника як частини мови ґрунтується на особливій його семантиці — високій узагальненості значення. Так, займенник він може означати особу і будь-який предмет, хто — будь-яку особу (одну чи декілька), який — може'вказувати на якість чи властивість особи або предмета, стільки — на кількість осіб чи предметів. Тобто займенникам властиві узагальнено-предметні, узагальнено-якісні та узагальнено-кількісні значення, які конкретизуються лише в контексті. Займенники відмінюються, хоча кожен розряд і навіть переважна більшість окремих займенників має свої особливості відмінювання (для особових займенників характерний суплетивізм — я, мене, мені; наявність безприйменникових та прийменникових рядів відмінкових форм — його, до нього; відсутність у зворотного займенника себе форми називного відмінка тощо). Порівняно з іншими частинами мови участь займенника в творенні інших слів мови обмежена. Лише окремі займенники, наприклад, сам, себе, що творять ряди інших частин мови типу самобутній, самовар, самотній, самотою, самокритика, самоук; себелюбець, себелюбний; щовесни, щогодинний, щодня, щоніченьки. Від інших займенників утворені прислівники по-нашому, по-вашому, по-свійськи, просторічні дієслова тикати, викати та деякі інші. Займенники послужили в оформленні відмінювання окремих повнозначних частин мови (постфікс -ся як форма займенника себе в дієслівних формах, вказівні займенники в закінченнях прикметників — новьи — новый — новий). Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с. |
КалендарМузикаМеню сайтуКатегорії розділу
ПошукДрузі сайтуХмаринка тегівСайт існуєНовини МОНУОсвітаОпитуванняСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |