Сайт учителя української мови та літератури

Історичні пісні відтворюють справжні історичні події, зображують конкретних історичних осіб, найголовнішу рису народних героїв — готовність іти на самопожертву заради рідної землі (у козацьких піснях — вони належать не до історичних, а до соціально-побутових — переважає побутова ситуація, а не історична подія: проводи козаків у похід, оплакування померлого козака тощо). Для історичних пісень характерним був гуртовий багатоголосий спів. Історичні пісні — це народні ліроепічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.
Тематика пісень різноманітна: вона пов'язана з основними історичними подіями, війнами, повстаннями, виступами народу проти загарбників. Найдавніші з історичних пісень змальовують важкий період в історії українського народу — звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими ордами, страхітливі спустошення й насильства. До найвідоміших історичних пісень належать «Зажурилась Україна», «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку».
У пісні «Ой Морозе, Морозенку» йдеться про героїчну боротьбу й загибель полковника Морозенка в бою з татарами. Учені вважають, що Станіслав Морозенко — військово-політичний діяч часів Хмельниччини, за походженням з галицько-подільського шляхетського роду. Він навчався в Краківському університеті, був полковником реєстрового козацького війська, організатором військових дій на Поділлі. Морозенко брав участь у битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Б. Хмельницького під Збаражем, де 1649 року героїчно загинув у бою. Опоетизованого Морозенка вважають узагальненим образом українського козака, хороброго й відважного воїна, який увібрав у себе найкращі риси козаків-патріотів, котрі мужньо й самовіддано боролися проти турецько-татарських орд-завойовників, проти польсько-шляхетського гніту. Народ підніс його образ до рівня епічного героя.
За основу пісні " Чи не той то хміль...» узято одну з найвизначніших подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького — перша збройна перемога козаків над поляками під Жовтими Водами в травні 1648 р. Ця пісня виконувала важливу роль у тодішній Україні — плекала в народі повагу до свого ватажка Б. Хмельницького. За допомогою діалогу створюється відчуття безпосередньої близькості до ватажка. Твір рясніє традиційними для фольклорних творів тавтологією, паралелізмами, порівняннями й постійними епітетами.

ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

"Зажурилась Україна, бо нічим прожити"

Зажурилась Україна, бо нічим прожити,

Витоптала орда кіньми маленькії діти,

Котрі молодії, у полон забрато;

Як заняли, то й погнали до пана до хана.

Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати,

Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати;

Ой ти станеш на воротях, а я в закаулку,

Дамо тому стиха лиха та вражому турку.

Ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками,

Ой щоб слава не пропала проміж козаками.

Ой козак до ружини, бурлака до друка:

От це ж тобі, вражий турчин, з душею розлука!

" Чи не той то хміль"

(Пісня про Богдана Хмельницького)

Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?

Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.

Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,

Гей, не один лях лежить головою в воду.

Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води:

Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.

"А я ляхів не боюся і гадки не маю,

За собою великую потугу я знаю,

Іще й орду за собою веду:

А все, вражі ляхи, на вашу біду".

Утікали ляхи - погубили шуби...

Гей, не один лях лежить, вищиривши зубиі

Становили ляхи дубовії хати,

Прийдеться ляшенькам в Польщу утікати!

Утікали ляхів де якії повки,

Їли ляхів собаки і сірії вовки.

Гей, там поле, а на полі цвіти,-

Не по однім ляху заплакали діти.

Гей, там річка, через річку глиця,-

Не по однім ляху зосталась вдовиця!

"Ой Морозе, Морозенку "

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає.
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче.
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, —
Полягло наших чимало,
А татар утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята.
Замучили молодого
Татари прокляті.
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з нього, молодого,
Живцем серце виривали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу.
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами.
Та кров'ю полита!

І поки над білим світом
Світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.

Сайт учителя української мови та літератури

Календар

Музика

Меню сайту

Категорії розділу

Пошук

Друзі сайту

Хмаринка тегів

Варто замислитись

Сайт існує

Цей день в історії

Новини МОНУ

Методичний портал

Освіта

Опитування

Статистика