Сайт учителя української мови та літератури
Четвер, 18.04.2024, 17:07
|
ПАРОНІМИ Паронімами (від гр. para— біля, коло та onyma— ім'я) звуться слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням: кампанія — компанія, гідрат — гідрант, вести — везти, розбещений — розпещений, афект — ефект, дебатувати — дебютувати, негода — незгода, приходити — проходити, мимихідь — мимохіть. Треба мати на увазі, що не всі слова, схожі за звучанням, можна вважати паронімічними. До паронімів належать ті лексеми, які мають незначну відмінність у вимові, іноді пароніми мають спільну морфему: віра і вірність, ціна і цінність. Семантичні зв'язки між паронімами бувають різні: а) синонімічні — повінь — повідь, тяжкий — важкий, хиткий — хисткий; б) антонімічні — кепський — лепський, еміграція — імміграція, експорт — імпорт, еволюція —революція. Пароніми можуть бути пов'язані певною семантичною близькістю (дефектний — «зіпсований, ушкоджений» — дефективний — «ненормальний», ефектний — «такий, що справляє враження» — ефективний — «дійовий», керівний — керований); можуть належати до однієї тематичної групи (буран — бурун, калина — малина, суниці — полуниці, кіш — ківш). Звукова відмінність між паронімами можлива на початку слова (гамувати — тамувати, линути — ринути), всередині (варта — вахта, промінь — пломінь) і в кінці (адресат — адресант, гриб — грип). Паронімія може створюватися відсутністю одного чи кількох звуків у одного з членів паронімічної групи (талан — талант, роман — романс, вовна — бавовна). Основу паронімії становлять слова з певними семантичними зв'язками Але в паронімічні стосунки вступають і лексеми, відмінні значенням воля — доля, вода — біда, додолу — додому, шукати — ошукати, верес — вереск. Зважаючи на ступінь звукової близькості, паронімію поділяють на максимальну (калина — малина, коса — роса) та мінімальну (сплеск — блиск). З лексичною паронімією пов'язане синтаксичне явище парономазіі. Парономазія — стилістична фігура, побудована на комічному або образному зближенні паронімів та взагалі співзвучних слів і словосполучень: «Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста; Ніколи та на Миколи». Паронімія є важливим стилістичним засобом. Крім парономазії, на її основі створюються каламбури, антитези та інші стилістичні фігури. Водночас звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість одного: замість факт кажуть фактор, замість уявлення — уява, замість пригода — нагода і навпаки тощо. Причиною лексичних, а отже, й семантичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов. Пор. українсько-російські паронімічні групи сумління — сомнение, останній — остальной, уродливий — уродливий, лихий — лихой, дурний — дурной, удавитися — удавиться, калитка — калитка. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с. |
КалендарМузикаМеню сайтуКатегорії розділу
ПошукДрузі сайтуХмаринка тегівСайт існуєНовини МОНУОсвітаОпитуванняСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |