МОРФОЛОГІЯ
Розряди займенників
Розряди займенників
За своїм значенням усі займенники поділяються на такі розряди: особові та особово-вказівні.
До особових належать займенники я, ти, ми, ви. До особово-вказівних — він, вона, воно, вони.
Особові займенники не замінюють іменників, а називають осіб: займенник першої особи однини я означає того, хто говорить. Напр.: «Я вже казав про пам'ять, як про вічну книгу, де все записано і про них» (О.Коломієць). Займенник ти означає адресата, до якого звертається мовець: «Дорогий Борисе! Я саме до тебе адресував цей лист» (О.Коломієць). Займенники я, ти і займенники ми, ви протиставляються як форми однини і множини. Проте мають такі значення: ми — це я і ще хтось, у публіцистичному і науковому стилях ми — це авторське «я», вжите як засіб зближення автора з читачем; займенник ви вказує на багатьох осіб, до кого звернена мова, шанобливе ставлення, наприклад: «Сьогодні ми помудріли» (Б. Олійник); «Ми опрацювали великий матеріал...» (газ.); «Вам лиш пам’ять одна і суддя й засторога: все, що вам дороге, зберігає вона... Перед нею одною — ви муж і жона» (М.Карпенко).
Особово-вказівні займенники означають осіб, які виходять за межі розмовної ситуації, або предмети чи поняття, згадувані в розмові, наприклад: « [...] до сторічного ювіїею висадили біля школи алею зі ста каштанів. А веде вона не куди-небудь — до меморіального музею Остапа Вишні» (газ.). Функції особово-вказівних займенників виходять за межі речення: вони є одним із важливих засобів організації тексту.
Зворотний займенник себе, вказуючи на особу чи предмет, не має форми називного відмінка, а також категорії роду та числа. Може стосуватися усіх трьох осіб: Я знаю себе; Ти знаєш себе; Вони знають себе.
У формі давального відмінка займенника собі його вживання характерне для розмовного мовлення: «Був собі дід та баба» (фольк.).
Присвійні займенники: мій, твій, ваш, наш, свій, його, її, їх, їхній. За значеннямі граматичними ознаками близькі до прикметників: «Здоров'я, щастя усім вашим працівникам, вони глибоко орали свою журналістську ниву і в пухкий ґрунт клали тільки добірні зерна, пам’ятаючи — з нами Бог, з нами Україна» (газ.). «І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя» (В. Симоненко).
Вказівні займенники той, отой, цей, оцей, такий, отакий, сей (ся, сі, се) та нестягнені форми тая, тую, тії, цяя, ції вказують на предмети та їхні ознаки. Вказівний займенник стільки співвідносний з кількісним числівником. Напр.: «Не зумію, чому оте все добро заслуговує іноді зневажливого слова "черепки"...» (газ.); «Овва, чого заманулося вам, люди-небораки! Забудьте про се, руки маєте короткі» (С. Колесник); «Сама колись дівувала, теє лихо знаю» (Т. Шевченко).
Означальні займенники увесь (ввесь, весь), усякий (всякий), кожний (кожен), жодний (жоден), інший, сам, самий вживаються в реченні в ролі узагальнено-якісних означень, а при субстантивації — в ролі підметів і додатків.
Займенники кожний і всякий синонімічні між собою, означають окреме в даному кількісному ряді: «Кожна птиця знайде свого Гриця; Всяка кузочка свою дружину має» (нар. тв.). Займенник кожний має значення «всі по-одному», «будь-який із подібних собі», наприклад: «У кожного чоло життя і жаль порили, і в оці кожного горить любові жар» (І.Франко).
Займенник усякий меншою мірою, ніж займенник кожний, виражає значення розділовості: «У всякого своя доля і свій шлях широкий» (Т.Шевченко).
Займенник жодний (жоден) уживається в двох значеннях: 1) «ні один», наприклад: «Ви все це знаєте: і про десятки великих міст, де немає жодної або є одна-дві українські школи, і про півтори (півтори!) книжки на душу населення, видавані українською мовою...» (Ю. Мушкетик).
2) «ніякий», наприклад: «Скажіть мені, чи хто тут не зрозумів слів, сказаних по-українськи чи по-російськи? Всі ми тут розуміли і всі ми відповідно реагували, і не було у нас жодних проблем» (Ю. Щербак).
Діалектне його значення «кожен, всякий», наприклад: «До Мелашки ходити далеко, стали вони жоден вечір зіходитись під вербою, біля Веклиної хати» (Г. Квітка-Основ'яненко).
Слід розрізняти означальні займенники сам, самúй, самá, самóго, самí, самúх, самúм від сам, сáмий, сáмого, сáмої і т. д.
Перший уживається на означення того, що особа (чи предмет) виконує дію сама, без сторонньої допомоги: «Самі й розшифровують зібраний матеріал, покладають його на ноти» (газ.); «Тільки пам'ятайте, що сама собою газета не з'явиться» (газ.).
Другий займенник з наголосом на першому складі має значення крайньої просторової чи часової межі іменника, при якому він ужитий: «Сумна арфістко, — рученьки вербові! — по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно словам» (Л. Костенко); «Дорога йшла з гори та на гору, з гори та на гору, над самою Россю» (І.Нечуй-Левицький).
У ролі підсилювальної частки при словах на означення часу, причини теж уживається займенник самий, наприклад: «Що це?! Жодного такого камінця на Волині не зустрічається. Це могло бути лише одне. А саме — ідол!» (газ.); сáме тому... сáме в той час.
Питальні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки. Вони містять питання про особу, предмет, ознаку, належність і кількість предметів: «А жінці хто потрібен, якщо вона — поет?» (Л. Костенко); «Або погибель, або перемога, сі дві дороги перед нами стане... Котра з цих двох нам судиться дорога?» (Леся Українка).
Відносні займенники. Якщо перелічені питальні займенники приєднують підрядне речення до головного, тобто виступають як сполучні слова і є співвідносними словами до іменника чи займенника головного речення, тоді вони стають відносними займенниками. Є певні особливості їх уживання.
Займенник який уживається в усіх стилях мови, коли треба вказати на якісний характер ознаки, наприклад: «Природно, яка позиція — такі й результати» (журн.).
Займенник котрий вживається тоді, коли треба підкреслити вибір осіб, предметів, ознак з ряду однорідних: «Полювання з крякухою дуже добутливе, спокійне полювання, особливо для мисливців, котрі вже в літах, котрим уже бродити по болотах та лазити по очеретах, сказать би, важкувато» (Остап Вишня).
Використання відносного займенника котрúй у значенні який зустрічається значно рідше, наприклад: «Чується... Шум океану, Луною котрого ця річка Воркоче» (М. Рильський).
Відносний займенник чий вказує на належність предмета, вживається переважно в книжній мові: «Наблизившись до високоправдивого таланту В.М.Шукшина, поруч побачив Григора Тютюнника, чиє "немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові" вже непроминаїьне» (журн.).
Займенники хто і що співвідносні з іменниками: хто — з особою, а що — з предметом або особою, скільки співвідносний з числівником.
До заперечних займенників відносяться слова ніхто, ніщо, ніякий, нічий. Вони утворені від відповідних питальних займенників додаванням частки ні і вказують на повну відсутність предмета або ознаки: «А довкола гули КАМази і турбіни ревли із-за тучі, Щоб ніхто ні внизу, ні на кручі Ані крику не чув, ані слів» (В. Бровченко).
Неозначені займенники: дехто, дещо, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, будь-хто, будь-що, казна-що, казна-хто, абихто, абиякий та ін. Утворюються вони від відповідних питальних займенників додаванням часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь. Вживаються для вказівки на невідомі, неозначені предмети, їхні ознаки, якості, наприклад: «Хтось задихається над ними — хто це, хто (І.Драч); «Судили колгоспника й робітника, академіка й асенізатора. Будь-хто піддавався остракізмові» (Б.Харчук).
Відмінювання займенників
Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе
Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе
| Н. я | ти | -- | ми | ви |
| Р. мене | тебе | себе | нас | вас |
| Д. мені | тобі | собі | нам | вам |
| З. мене | тебе | себе | нас | вас |
| О. мною | тобою | собою | нами | вами |
| М. (на) мені | (на) тобі | (на) собі | (на) нас | (на) вас |
Відмінювання особово-вказівних займенників
| Н. він воно | вона | вони |
| Р. його (нього) | її (неї) | їх (них) |
| Д. йому | їй | їм |
| З. його (нього) | її (неї) | їх (них) |
| О. ним | нею | ними |
| М. (на) ньому, (на) нім | (на) ній | (на) них |
Відмінювання присвійних займенників
| Н. мій моє | моя | мої |
| Р. мого | моєї | моїх |
| Д. моєму | моїй | моїм |
| З. як Н. або Р. моє | мою | як Н. або Р. |
| О. моїм | моєю | моїми |
| М. (на) моєму, (на) моїм | (на) моїй | (на) моїх |
За таким зразком відмінюються займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються як прикмтеники твердої групи; займенник їхній - як прикметник м'якої групи.
Відмінювання вказівних займенників цей і той
| Н. той, цей те, це | та, ця | ті, ці |
| Р. того, цього | тієї, цієї | тих, цих |
| Д. тому, цьому | тій, цій | тим, цим |
| З. як Н. або Р. | ту, цю | тих, цих |
| О. тим, цим | тією, цією | тими, цими |
| М. (на) тому, цьому; (на) тім, цім | (на) тій, цій | (на) тих, цих |
Відмінювання означального займенника увесь
Відмінювання питальних, відносних, неозначених займенників
| Н. увесь, ввесь, весь усе, все | уся, вся | усі, всі |
| Р. усього | усієї | усіх |
| Д. усьому | усій | усім |
| З. як у Н. або Р. усе, все | усю | як у Н. або Р. |
| О. усім, всім | усією | усіма |
| М. (на) всьому, всім | (на) всій | (на) всіх |
Відмінювання питальних, відносних, неозначених займенників
| Н. хто | що | хтозна-що | ніхто |
| Р. кого | чого | хтозна-чого | нікого |
| Д. кому | чому | хтозна-чому | нікому |
| З. кого | що | хтозна-що | нікого |
| О. ким | чим | хтозна-чим | ніким |
| М. (на) кому, кім | (на) чому, чім | (на) хтозна-чому (чім) | (на) нікому |
Відмінювання питально-відносного займенника чий
| Н. чий чиє | чия | чиї |
| Р. чийого | чиєї | чиїх |
| Д. чийому (чиєму) | чиїй | чиїм |
| З. як у Н. або Р. чиє | чию | як у Н. або Р. |
| О. чиїм | чиєю | чиїми |
| М. (на) чийому (на) чиєму, чиїм | (на) чиїй | (на) чиїх |
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів,
В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.