Написання слів з ненаголошеними звуками е, и, о перевіряється наголосом. Треба змінити форму слова або дібрати спільнокореневе слово так, щоб сумнівний голосний став наголошеним: великий — вёлич, поми-ритися — мир, розумний — рбзум. Якщо не можна перевірити написання слова за допомогою наголосу, застосовуємо правила.
Пишеться е:
- у буквосполуках -ере-, -еле-: пелена, черевики;
- якщо е при зміні випадає або чергується з і: осені — осінь, серпень — серпня;
- у суфіксах: -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-: палець, велетень, учитель, п'ятеро, довжелезний;
-ен-: здійснений, кошеня, письмена; -енн-: мислення, оголошен-ня; -еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-: рідненький, тонесенький, вершечок, горлечко;
Пишеться И:
- у буквосполуках -ри-, -ли-:
блищати, тривога;
блищати, тривога;
- у суфіксах: -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ: столик, вулиця, вогнище, посміховисько;
-ив(о) в ім.: печиво, мереживо (виняток: марево, зарево)
-ин-: чужина, киянин, мамин;
-ичок-, -ичк- (від -ик, -иц(я): вуличка, бо вулиця.
Пишеться о:
у буквосполуках -оро-, -оло-:
дорога, колосся;
дорога, колосся;
У словах: гончар, корявий, погано, лопата, товар, монастир, богатир (силач), борсук, отаман,
але: яблуко, яблуня, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати.
У деяких словах написання літер не можна перевірити: левада, президент, кишеня, директор. Тоді треба звернутися до орфографічного словника.
Зауважте!
В окремих дієслівних коренях [е] чергується з [и]. Букву и пишемо, якщо далі стоїть наголошений суфікс -а-(-я): терти, але стирати, заберу, але забирати.
