МОРФОЛОГІЯ
Основним джерелом творення нових прикметників є самі прикметники, іменники, дієслова і зрідка прислівники (дніпровський — придніпровський, вода — водянистий, посивіти — посивілий, щодня — щоденний, торік — торішній). Творяться нові прикметники, як правило, морфологічним способом за допомогою суфіксів (лісовий), префіксів (предивний), префікса і суфікса (безтурботний), шляхом основоскладання (білоголовий). Розглянемо кожний із цих типів.
Відносні прикметники. За допомогою ряду суфіксів творяться відносні прикметники від іменників, дієслів та іменників дієслівного походження, рідше від прислівників. Прикметники передають різноманітні значення відношень: до матеріалу чи речовини, до простору (в тому числі і до географічних назв) або часу тощо. Виділяються прикметники, що утворилися від іменників іншомовного походження. Серед суфіксів відносних прикметників можна виділити такі: -н-, що додається до основи звичайного іменника чи іменника дієслівного походження (денний, лісний, торговельний, будівельний), до основи префіксального дієслова (заливний, розбірний, невідкладний), до прислівника (повсякденний), суфікси -ов-, -ев- (-єв-), що додаються до основи іменника (бобровий, металевий, взуттєвий), суфікси -ськ- (дворянський) та -ськ- (-зьк-, -цьк-), -івськ- (-ївськ-), -енськ-, -инськ-, -інськ-, що використовуються для творення прикметників від географічних назв (балтійський, ялтинський, прилуцький, березняківський), іноді ці суфікси збігаються з суфіксом іменника (Чернівці — чернівецький, Одеса — одеський); -евн-, -овн-, -ивн-, що використовуються для творення прикметників, як правило, книжного характеру (душевний, духовний, ілюстративний). Існує ряд суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники від слів іншомовного походження. Це -ичн-, -ічн-, -їчн-, -альн-, -уальн-, -ональн-, -арн- (-ярн-), -ійн- тощо (історичний, космічний, архаїчний, візуальний, регіональний, ординарний, гуманітарний, аварійний). Крім того, суфікси -анськ (-янськ-): перуанський, городнянський, -шн-: завтрашній, домашній, -альн-, -ятьн-, -ильн-: в’язальний, свердлильний, -ан- (-ян-): піщаний, різдвяний, -ин-(-їн-): горобиний, солов'їний та ін.
Присвійні прикметники. Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що є назвами людей чи тварин, взагалі живих істот, за допомогою ряду суфіксів. Серед них можна виділити такі: -ин-, -їн-, перед якими кінцеві голосні основи іменника г, к, х чергуються з ж, ч, ш (Тетяна — Тетянин, мати — материн, подруга — подружин, дочка — доччин, сваха — свашин, Софія — Софіїн), -ів-, -ов-, -ев- (батько — батьків — батькова, друкар — друкарів — друкарева, Іван — Іванів — Іванова, Василь — Василів — Василева), -їв-, -єв- (Андрій —Андріїв — Андріева).
Нульовий суфікс на місці колишнього суфікса у використовується при утворенні прикметників від іменників, що є назвами тварин. При цьому перед нульовим суфіксом відбувається чергування звуків к — ч (вовк — вовчий), д — ж (ведмідь — ведмежий), ц — ч (заєць — заячий). У цьому ж випадку використовуються суфікси -ач-, -яч-, -ин-, -їн- (кріль — кролячий, миша — мишачий, орел — орлиний, соловей — солов'їний), -ов-, -ев- (воловий, тюленевий).
СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Якісні прикметники. Серед якісних прикметників в українській мові розрізняються непохідні (меншість) — (білий, великий, довгий) і похідні (більшість), утворені від різних частин мови різними способами. Один з найпродуктивніших — суфіксальний. Виділяються два типи суфіксів. Суфікси-модифікатори (формотворчі суфікси): за їхньою допомогою творяться ступені порівняння і ступені якості прикметників від основи прикметників вихідної форми. Це суфікси -ш-, -іш- (білий — біліший), -енн-, -анн-, -еньк-, -есеньк-, -езл-, -уват-, -юват-, -ав-(-яв-) тощо (здоровенний, невблаганний, біленький, малесенький, довжелезний, синюватий). Суфікси-кваліфікатори (словотворчі суфікси): за їхньою допомогою творяться прикметники від іменників, дієслів, іноді від прикметників. Це досить велика група суфіксів, серед яких можна виділити: -ив-, -лив- (фальшивий, крикливий, жахливий), -уват-, -юват-, -овит- (веснянкуватий, мішкуватий, діловитий, басовитий), -ист-, -їст- (гонористий, зернистий, барвистий, оліїстий), -ат-, -чат-, -аст-, -част- (вусатий, зубчатий, дуплястий, довгастий, зубчастий), -ав-, -ляв- (жовтавий, білявий, вертлявий), -орляв- (худорлявий, сухорлявий), -н- (дружній, надійний), -ичн- (історичний, магічний), -ивн-, -тивн- (інстинктивний, кооперативний), -ок-, -к- (високий, близький) та ін. Відносні прикметники. За допомогою ряду суфіксів творяться відносні прикметники від іменників, дієслів та іменників дієслівного походження, рідше від прислівників. Прикметники передають різноманітні значення відношень: до матеріалу чи речовини, до простору (в тому числі і до географічних назв) або часу тощо. Виділяються прикметники, що утворилися від іменників іншомовного походження. Серед суфіксів відносних прикметників можна виділити такі: -н-, що додається до основи звичайного іменника чи іменника дієслівного походження (денний, лісний, торговельний, будівельний), до основи префіксального дієслова (заливний, розбірний, невідкладний), до прислівника (повсякденний), суфікси -ов-, -ев- (-єв-), що додаються до основи іменника (бобровий, металевий, взуттєвий), суфікси -ськ- (дворянський) та -ськ- (-зьк-, -цьк-), -івськ- (-ївськ-), -енськ-, -инськ-, -інськ-, що використовуються для творення прикметників від географічних назв (балтійський, ялтинський, прилуцький, березняківський), іноді ці суфікси збігаються з суфіксом іменника (Чернівці — чернівецький, Одеса — одеський); -евн-, -овн-, -ивн-, що використовуються для творення прикметників, як правило, книжного характеру (душевний, духовний, ілюстративний). Існує ряд суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники від слів іншомовного походження. Це -ичн-, -ічн-, -їчн-, -альн-, -уальн-, -ональн-, -арн- (-ярн-), -ійн- тощо (історичний, космічний, архаїчний, візуальний, регіональний, ординарний, гуманітарний, аварійний). Крім того, суфікси -анськ (-янськ-): перуанський, городнянський, -шн-: завтрашній, домашній, -альн-, -ятьн-, -ильн-: в’язальний, свердлильний, -ан- (-ян-): піщаний, різдвяний, -ин-(-їн-): горобиний, солов'їний та ін.
Присвійні прикметники. Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що є назвами людей чи тварин, взагалі живих істот, за допомогою ряду суфіксів. Серед них можна виділити такі: -ин-, -їн-, перед якими кінцеві голосні основи іменника г, к, х чергуються з ж, ч, ш (Тетяна — Тетянин, мати — материн, подруга — подружин, дочка — доччин, сваха — свашин, Софія — Софіїн), -ів-, -ов-, -ев- (батько — батьків — батькова, друкар — друкарів — друкарева, Іван — Іванів — Іванова, Василь — Василів — Василева), -їв-, -єв- (Андрій —Андріїв — Андріева).
Нульовий суфікс на місці колишнього суфікса у використовується при утворенні прикметників від іменників, що є назвами тварин. При цьому перед нульовим суфіксом відбувається чергування звуків к — ч (вовк — вовчий), д — ж (ведмідь — ведмежий), ц — ч (заєць — заячий). У цьому ж випадку використовуються суфікси -ач-, -яч-, -ин-, -їн- (кріль — кролячий, миша — мишачий, орел — орлиний, соловей — солов'їний), -ов-, -ев- (воловий, тюленевий).
ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Виділяються два типи префіксів, за допомогою яких творяться прикметники. Це префікси-модифікатори, тобто формотворчі (пре-, архі-, ультра-, екстра-, над-, все-, за- тощо), за допомогою яких творяться перш за все ступені якості прикметників (архіважливий, ультрамодний, надзвичайний) та префікс най-, що використовується для утворення найвищого ступеня порівняння прикметників (найвищий, найактивніший). Префікси-кваліфікатори, тобто словотворчі, використовуються при творенні прикметників з новим лексичним значенням. Це префікси без-, не- (на позначення відсутності ознаки, що виражається прикметником: безвусий, безболісний, безголосий, беззубий, нерозумний, нездоровий, недовгий), префікси іншомовного походження: а-, анти- (аритмічний, антинародний). ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Тут ідеться лише про ті прикметники, які утворилися за допомогою суфікса і префікса. Такий прикметник не існує в мові самостійно без однієї з названих морфем. Пор.: присадибний і післягрозовий. Перший з них утворений за допомогою префікса і суфікса (бо немає слова садибний), від основи іменника садиба, другий — за допомогою префікса від прикметника грозовий. Те ж — бездоганний і безконфліктний, безтурботний і безкласовий тощо. Слід звернути увагу на те, що прикметники можуть утворюватися з одним префіксом і різними суфіксами і навпаки — з одним суфіксом і різними префіксами. Напр.: придворний, приземкуватий, придніпрянський, підступний, протиправний, безпідставний, надмірний. При цьому способі творення використовується значна кількість префіксів (при-, між-, під-, над-, проти-, за-, по-, до-, на- та багато інших) і суфіксів (-н-, -ськ-, -ов-, -ев-, -ичн-, -ічн-, -ан-, -ян- тощо). ОСНОВОСКЛАДАННЯ ЯК СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Одним із продуктивних способів творення прикметників є поєднання кількох слів чи їхніх частин в одне ціле. Це відбувається різними шляхами: за допомогою сполучних голосних о, е(є) чи без них. Розрізняються два генетичні класи прикметників, що виникли шляхом основоскладання. Перший із них утворюється із сурядних сполучень слів (фізико-математичний, трамвайно-тролейбусний, червоно-синій), другий — із підрядних словосполучень (працездатний, синьоокий, білосніжний, першокласний, саморобний). Такі прикметники досить різноманітні своєю морфологічною будовою як за кількістю основ, з яких утворився прикметник, так і стосовно частин мови, які для цього використовуються. Структурно виділяються прикметники двокомпонентні (найчастіше) і трикомпонентні чи більше (рідко): двоповерховий, суднобудівний, староцерковнослов'янський, стошістдесятисемирічний. За морфологічною характеристикою розрізняються прикметники, які утворилися поєднанням основ: іменника і прикметника чи дієприкметника: життєрадісний, морозостійкий, зернодробильний; прикметника та іменника: сільськогосподарський, чорнобривий, широкоформатний, працездатний; іменника і дієслова: хліборобський, водонапірний, землерийний; займенника та іменника, прикметника чи дієслова: всесвітній, всеукраїнський, самозакоханий, своєчасний, всеосяжний, самовідданий; прислівника і дієприкметника чи прикметника: малорослий, висококваліфікований, вищезазначений, довготривалий, рідковживаний, швидкоростучий, нижчепідписаний, вічнозелений; числівника та іменника: п'ятикутний, шестигранний, восьмирічний, семизначний; сполучення прийменника, займенника та іменника: потойбічний, повсякчасний. Таким же способом утворюються прикметники зі словотворчою частиною пів- (напів-), що стоїть на початку слова, та -подібний, якою слово закінчується: напівсонний, півлегальний, веретеноподібний. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів,
В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.