Свято Спаса (Преображення Господнього) - одне з дванадцяти найбільших
християнських свят. Воно установлене на згадку про ті часи, коли
Спаситель завів трьох апостолів - Петра, Якова та Івана на гору Фавор і
перевтілився перед ними. Тоді Його обличчя засяяло, як сонце, одяг
зробився білим, як сніг. На небі з’явилися старозавітні пророки Мойсей
та Ілля, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила
світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я
вподобав. Його слухайтеся!»
Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать
повчання і слова Єфрема Сіріна й Іоанна Золотоустого. Мати Костянтина
Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на
честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на
честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII
ст.). Від VI ст. це свято урочисто святкується у Східній Церкві під
назвою «Господнього Преображення».
Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе
тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а
це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6
серпня (19 серпня за новим стилем). На Заході свято ще в XII ст. не було
загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж
богослужбовий чин.
До Спаса за традицією не їдять фруктів, особливо жінки, в яких
померли діти, й дівчата, які залишилися без матерів. Після освячення
плодів, родина урочисто сідає за стіл і розговляється яблуками з медом,
запиваючи виноградним або яблучним вином, - «щоб садовина родила».
Обрядовою їжею на цей день є «шулики»: замішують пісного коржа на
соді й випікають його в печі. Готовий корж ламають на шматки та
вимішують в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Святковою
стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали,
виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі.
Готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або
грушівником - киселем зі свіжих груш. За народним звичаєм, до Спаса не
їли яблук.
З святом Спас пов'язані різні обжинкові обряди: святять у церкві
обжинкові вінки, з незжатих на ниві кількох стеблинок жита зав'язують
«Спасову бороду». До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що
обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому -
ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за
Іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городі,
а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс, - «щоб не випадало з
голови волосся». Спаса - день поминання мертвих родичів.
У деяких регіонах України від цього часу бували приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»
