Сайт учителя української мови та літератури

   У 1997 році був заснований
День української писемності та мови.
Відповідний указ підписав тоді президент Леонід Кучма.
День української писемності та мови — це свято на честь літописця Нестора, якого возвели в ранг преподобного.
Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов'янської писемності.

Сьогодні українські вчені вважають, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували декілька видів писемності. Деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови в основному складається з аналогів грецьких літер та декількох слов'янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця. Але її, очевидно, знали не всі, оскільки до наших часів дійшов лише один зразок такого письма.

Свято Спаса (Преображення Господнього) - одне з дванадцяти найбільших християнських свят. Воно установлене на згадку про ті часи, коли Спаситель завів трьох апостолів - Петра, Якова та Івана на гору Фавор і перевтілився перед ними. Тоді Його обличчя засяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. На небі з’явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!»

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Іоанна Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). Від VI ст. це свято урочисто святкується у Східній Церкві під назвою «Господнього Преображення».

Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня (19 серпня за новим стилем). На Заході свято ще в XII ст. не було загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.

До Спаса за традицією не їдять фруктів, особливо жінки, в яких померли діти, й дівчата, які залишилися без матерів. Після освячення плодів, родина урочисто сідає за стіл і розговляється яблуками з медом, запиваючи виноградним або яблучним вином, - «щоб садовина родила».

Обрядовою їжею на цей день є «шулики»: замішують пісного коржа на соді й випікають його в печі. Готовий корж ламають на шматки та вимішують в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Святковою стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушівником - киселем зі свіжих груш. За народним звичаєм, до Спаса не їли яблук.

З святом Спас пов'язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, з незжатих на ниві кількох стеблинок жита зав'язують «Спасову бороду». До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому - ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за Іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс, - «щоб не випадало з голови волосся». Спаса - день поминання мертвих родичів.

У деяких регіонах України від цього часу бували приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»